У січні 2020 року вийшла публікація “Спільне та відмінне: дослідження наративів у суспільній свідомості України, Німеччини та Росії”, яка стала результатом спільної роботи понад двадцяти експертів та експерток з академічних установ, аналітичних центрів та неурядових організацій, а також журналістів та журналісток.
Публікація відображає консенсус, досягнутий у результаті групових обговорень таких питань, як Голодомор 1930-х років і його вплив на ідею української незалежності; 1991 рік – різні погляди на розпад Радянського Союзу та набуття Україною незалежності; спроби та провали співробітництва з НАТО; конкуруючі версії щодо Євромайдану, Криму та Донбасу. У цій роботі були враховані не лише основні наративи, але й численне розмаїття думок, що належать різним верствам суспільств відповідних країн.
Мета підготовки такої спільної публікації полягала не в тому, аби погодитися з певним наративом, а в тому, щоб звернути увагу на різницю між існуючими наративами. Такий підхід не дарує швидких рішень, не здатний замінити кризовий менеджмент або відреагувати на нагальні проблеми, але глибоке розуміння різних версій подій може покласти початок для ефективного пошуку рішень, які рано чи пізно мають бути прийняті.
Перший розділ стосується методології та коротко описує основні аспекти специфічного підходу, застосованого у цьому дослідженні – підхід посередницького діалогу. Наступні розділи, систематизовані хронологічно, вказують на спільне та відмінне між різними наративами відповідних історичних подій, описаних в кожному розділі.
Голодомор 1932/33 років – одна з найнеоднозначніших подій української/радянської історії. Українські та російські наративи (так само, як і німецькі «не-наративи»), що описують Голодомор як геноцид, трагедію, злочин проти людства або ж пропаганду, відповідно викладені в другому розділі.
Розпад Радянського Союзу та здобуття Україною незалежності в 1991 році викликає сильні суперечливі емоції та політичні дискусії в Україні і Росії, бо ці події безпосередньо пов’язані з екзистенційною темою ідентичності. Третій розділ демонструє, як парадоксально легко цей підтекст ідентичності може бути сприйнятий обома сторонами на емпатичному рівні.
Спроби та провали співробітництва з НАТО лежать в основі головного російського сприйняття про те, що їх «оточили», та українського розчарування під назвою «ми запізнилися на останній потяг». Три основні наративи з України, Росії та Німеччини обговорені в четвертому розділі.
Спільне та відмінне між трьома головними наративами щодо Євромайдану 2013/14 років як Революції Гідності, змови Заходу або фашистського повстання проаналізовані в п’ятому розділі.
Наша дискусія щодо Криму та Донбасу (замість аналізу конкуруючих інтерпретацій того, що, навіщо та чому сталося) сфокусувалася на огляді протилежних підходів до вирішення конфлікту і відповідного набору аргументів. Вони представлені в шостому розділі.
Про проект
Проект “Спільний підручник історії – 2090” був розроблений та імплементований Центром громадських ініціатив “Ідеї змін” (Київ) спільно з inmedio peace consult gGmbH (Берлін) та Інститутом права і публічної політики, ІППП (Москва) за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини.
#JointHistoryTextbook-2090